У книзі визначаються шляхи розвитку лінгвістичної поетики на рубежі XX–XXI століть. При цьому основною установкою є заголовна ідея «синтезу цілого», що відображає не тільки принцип існування художніх текстів і цілих індивідуально-авторських систем, а й провідний дослідницький принцип, яким слідує сам автор книги. У монографії зібрані тексти, написані протягом 20 років, і за їх послідовністю можна будувати висновки про розвиток наукових інтересів її автора. З лінгвістичної погляду розглядаються проблеми озаглавлення прозових і віршованих творів, вивчається феномен «прози поета», аналізується еволюція авангардної поетики початку XX століття до рубежу XX–XXI століть. Для аналізу залучаються художні твори А. Пушкіна, Ф. Достоєвського, В. Набокова, Б. Пастернака, М. Цвєтаєвої, Д. Хармса, Л. Аронзона, Е. Мнацаканова, Г. Айги та багатьох інших поетів . Книга має міждисциплінарний характер. Вона призначена для лінгвістів, літературознавців та фахівців широкого гуманітарного профілю.