У 1975–1977 роках Баллард створює умовну «трилогію міських катастроф», в якій демонструє, яка найтонша грань відокремлює сучасну, цивілізовану, впевнену в собі людину від падіння в прірву голодних інстинктів, що розщеплюють особистість на примітивні складові». Шокуюча історія про любителів екстремального сексу – метафора хворобливого прагнення насолоди, до знеособленої механізованої свободи. «Бетонний острів». Робінзонада ХХ століття, драма людини, яка опинилася в пастці, на самоті серед мільйонного міста, серед байдужості тих, хто проїжджає повз,– у місці, населеному привидами минулого… «Висотка». Тисячі квартир суперсучасної будівлі, заселені процвітаючими фахівцями, вершками середнього класу, поступово перетворюються на кланові притулки озлоблених дикунів.