Літературна творчість — це давня магічна практика створення сенсу, яка була дана людству разом з даром розуму. Діяльність ця схожа на цілительство або шаманізму, де автор уподібнюється медіуму. Через нього у світ приходять літературні образи, які мають власну долю і життєву силу сутності. В архаїчних товариствах казкові перекази передавалися при посвяті та мали сакральне значення. Їхніми носіями були старійшини, жерці, оповідачі. У наш час казки немає такого впливу свідомість людей, але іноді перебувають охочі повторити подвиг міфологічного героя. Дорожньою картою міфологічного коду є культура, рідна чи запозичена в інших народів. Індія постає маємо як час живий міф — тридесяте царство, куди казкові герої вирушають у пошуках трансформації. Але для досягнення мети потрібно поринути в культуру, дійти до її духовних витоків, здійснити паломництво до її сакрального центру.