…Жіночим чуттям розуміла, що ось вона та любов, на яку чекають все життя – бери, радуйся, але радості чомусь не було. Вона так звикла до відносин, що нічого не зобов'язують, до нічого не значущих слів, що виявилася зовсім не готовою прийняти сильне серйозне почуття. Ліда не дуже вірила, що так можна закохатися з першого погляду. Їй було його шкода, і іншого почуття зараз у неї не було. Як не дивно, але вона була вдячна йому за той перший їхній вечір у світлі срібного місяця, він уже не викликав обурення, а, навпаки, стверджував у ній для неї самої: вона жінка, і її бажав чоловік, гордий і самолюбний…< /p>