Техас – один із штатів, де найвищою мірою покарання, як і раніше, залишається смертна кара. І Мішель Лайонс за обов'язком служби доводилося спілкуватися із сотнями засуджених до смерті. Це були звичайні люди, які вчинили побутові вбивства, і маніяки-психопати, і ґвалтівники, і надто далеко зайшли «домашні тирани»… Як вони жили в очікуванні неминучої загибелі? Як проводили останні години? Чому одні щиро каялися у скоєному, а інші залишалися монстрами до останньої секунди? Мішель Лайонс поділиться випадками особистої практики. Тими історіями, що змусять замислитись, чи вершить суспільство правосуддя, завдаючи смерті вбивцю? Чи справедливо стратити за злочин, скоєний у юності, того, хто за роки тюремного ув'язнення став справді іншою людиною? І чи можна залишати в живих чудовисько, яке вбивало просто заради збоченого задоволення?..