Живе поживає доісторичний хлопчик. Йому всього одинадцять років, але він дуже шанована людина, тому що говорить із духами, як вважають усі, хто з ним знайомий. Насправді він атеїст, просто трохи морочить голову одноплемінникам. Інакше неможливо пояснити, звідки він стільки знає. А справа в тому, що в дворічному віці в розум до нього вселилася людина з двадцять першого століття, яка воювала у Вітчизняну і добряче попрацювала. Тільки ні могутніх заводів, ні довгих залізниць він не збудував - лише керамічне виробництво налагодив тямуще в одній із майстерень, та навчив мисливців штикового бою, щоб їм спритніше було відбиватися від чужинців. Але хлопчина не сумує - розуміє, що без навчених людей наодинці цивілізацію на ноги не поставиш, тому перш за все потрібно організувати школу. І зрозуміти, що відправляти туди своїх дітлахів кочові мисливці не поспішають.