Основу тексту швейцарського богослова Ганса Урса фон Бальтазара (1905–1988) про образ св. Ієроніма Стридонського, яким його зрозумів і втілив Альбрехт Дюрер, складає лекція, прочитана автором до 500-річчя художника (Нюрнберг, 1971). Бальтазар з позиції християнського мислителя та мистецтвознавця досліджує, як еволюціонує у Дюрера сприйняття життєвого та теологічного подвигу великого філолога, творця канонічного латинського тексту Біблії. Простежується вичерпний ряд робіт майстра від ранніх до шедевра «Святий Ієронім у келії», що відноситься до циклу «Майстерень гравюр». (Нижче – частина робіт цього ряду; у книзі відтворені всі роботи Дюрера, що зображують св. Ієроніма, до яких звертається автор.)«Про що йдеться? Зрозуміло, про фокус духовного завдання, що збігся з фокусом геніальності Ієроніма: про те, що так приваблювало в ньому гуманістів і християнських філологів, а Дюрер вважав втілити в зоровому образі». Вказаний збіг і геніальність «рикаючого лева» Ієроніма, за Бальтазаром, полягали в тому, що цей потужний характер, що має непереборний темперамент, адепт безпомилкового високого слова, зміг у фіналі свого життя – як і у фіналі дюреровської серії – чинно «повнозвучне і гучне Божественне слово», що народжується лише в «очевидно вічному» мовчанні, для якого Дюрер знайшов унікальний зоровий образ.