З того літа, коли на берегах озера у моїх рідних краях я написав цю книгу, минуло вже майже п'ятдесят років. Літній людині важко судити про те, чи сьогодні говорить щось і комусь ліричний стиль цієї роботи, але духовний зміст книги, який вирішив постати тут у своїх юнацьких вбраннях, залишився з часом незмінним. Той, хто чуйно вслухається, здатний, як і тоді, розчути в гуркоті нашого світу рівномірне биття Серця — можливо, саме тому, що чим сильніше ми намагаємося заглушити це биття, тим спокійніше, наполегливіше і вірніше воно нагадує про себе. І нашої впевненості у своїх силах, і нашої безпорадності вона є як ні з чим не порівнянна єдність сили і безсилля — та єдність, яка, зрештою, і є сутністю любові. І ця юнацька робота присвячується насамперед юнацтву. Червень 1988 р. Ханс Бальтазар