Анотація: - Ян, що таке? – подає голос Ніка. – Чому ми зупинилися? Немов контужений, перекладаю очі на вивіску будівлі, де ховається дівчина з мого минулого. Мені б поїхати, прикинутися, що не помітив, але натомість показую Ніке на двері. Беру її за руку і веду до салону краси. — Мені не потрібні послуги стиліста, тим більше в подібному сумнівному місці, — глузливо вимовляє вона. — А ти вдай, що потрібні. очі, по спині збігає гаряча хвиля. Знайоме ниюче почуття в грудях - немов скалка в серці. Нікуди не зникло. Як, виявляється, і бажання мати.

Ці ж герої кілька років тому у книзі: «УГОДА з совістю».