Ця повість стала фіналістом премії "Планета" 2013 року. У свої 37 років Вісенте продовжує жити та працювати разом зі своєю матір'ю. Він хоче, щоб усе змінилося, але не знає, як це зробити. Хто тебе навчить, що ти не вмієш? Як і де навчитися жити краще? Незважаючи на те, що всі його цінують, Вісенте має дуже вразливу ахіллесову п'яту — це його сумніви і бажання всім догодити, через що він заплутується у своїх надмірно емоційних і невизначених стосунках. Внаслідок нещасного випадку, який стався у нього вдома, мати Вісенте якийсь час не може ходити. Цей момент Вісенте використовує для того, щоб круто перевернути своє життя дурним способом — закохавшись у Корину, доглядальницю, чия справжня особистість є зовсім не такою зрозумілою, як здається на перший погляд. Ця повість розповідає про людську розгубленість у житті. Вона написана з справжнім почуттям гумору, і Анхелес Гонсалес-Сінде постає перед нами чудовою оповідачкою, якою і є насправді.