І сталося простому пастуху із загубленого племені дивне бачення. Бачення, наказом якого НЕ МОЖНА не коритися. І пішов він, пішов сам ще не знаючи куди й навіщо. І були в нього всього: меч, спис та ще сумка, що подарували жінки його селища. І лежала дорога його з землі до землі, від Великої води до Великої Цілі. Задавав він запитання, і відповідали йому звірі, дерева і такі створіння, яким і імені підібрати неможливо. А найважче було попереду. Бо тяжкою буде зустріч із Злом, що неможливо зупинити. Тяжкою стане війна з духами, що вирвалися на волю, і битва з монстрами, що прийшли з давніх-давен. Але набагато важче — сховатися від того, що йде п'ятами. Невидимий. Нечутний. Непереборний…