Дощовий день 1947 року, на залізничній станції в англійській глушині рудоволоса Елізабет зустрічає німецького хлопчика, сина своєї загиблої сестри. Вона збентежена, переповнювана любов'ю і страхом. Що чекати від цього підлітка, який перебував у гітлерюгенді і, напевно, ненавидить ворогів своєї переможеної країни? Але реальність виявляється набагато заплутанішою і складнішою. Того ж вечора німецький хлопчик вручає Елізабет картину на рваному полотні. На ньому дівчина з довгим мідним волоссям йде сонцем, під деревами причаїлося кафе, а за столиком сидить чоловік і спостерігає за дівчиною. Елізабет впізнає себе. Але хто цей чоловік на картині, у розі якої стоять відомі їй ініціали? І яке відношення має до картини художника-єврея її німецький племінник, психіка якого явно підірвана нацизмом та війною? Так починається тонко зіткана історія двох сімей на тлі вихорів, що накрили Європу у ХХ столітті. Це некваплива розповідь про сімейні таємниці, зраду і любов з лірично і точно виписаними деталями тієї епохи.