Моя хвороба рідкісна, мало хто знає про подібну недугу. Одним словом, у мене алергія на світ. Я не залишаю будинок уже сімнадцять років. Єдині, кого я коли-небудь бачила, це моя мама та медсестра Карла. Але одного разу до сусіднього будинку під'їжджає вантажівка. Я визираю у вікно і бачу його. Він високий, стрункий і одягнений у все чорне – чорна футболка, чорні джинси, чорні кросівки та чорна в'язана шапочка, яка повністю приховує його волосся. Він ловить мій цікавий погляд і пильно дивиться на мене. Я дивлюся на нього у відповідь. Його звуть Оллі. Може, майбутнє нам і невідоме, але дещо пророкувати ми можемо. Наприклад, я точно закохаюся в Оллі. І це майже, напевно, буде катастрофою.