«Моя історія — вона коротенька зовсім. Батьків у мене не було, і ченці мене підібрали, коли я маленький був, і вигодували молоком старої кози та кашками, які варив мені брат Кашка, і мені п'ять із половиною років… і мами не маю. А які вони, мами?» Так вийшло, що й друзів у Марселіно немає. Просто тому, що поряд немає інших дітей. Зате ченці, які прихистили маленького підкидька, дозволяють йому майже все,— хіба що на горище по старих рипучих сходах залазити не можна. Чи все-таки можна, якщо ніхто не бачить, а зазирнути туди, ну дуже хочеться?.. Так Марселіно й зробив, і несподівано зустрів там Друга на все життя — і на землі, і у вічності. з іспанських письменників удостоївся Золотої медалі Ганса Крістіана Андерсена — найвищої нагороди у дитячій літературі.