Серафим служить у церкві вже багато років, але гідної нагороди за свою працю так і не отримує. Його батько збирає юрби слухачів на своїх проповідях, а синові залишається сидіти в тіні його слави. Слухати грішників – то ще задоволення, особливо коли тобі все одно на їхні проблеми. Хоча є й плюси – на тлі їх можна почувати себе непогрішним, бути суддею чужих помилок. Можливо, так і тривало б все його жалюгідне життя, якби не таємничий незнайомець, який прийшов на сповідь.