Оповідання розповідає про внутрішній світ молодої поетеси Срібного віку Анни, яка у своєму листі висловлює подяку великому російському поетові Олександру Сергійовичу за натхнення та вплив на свою творчість. П'ятнадцятирічна Ганна описує свої враження від його творів, відверто ділиться своїми думками та емоціями, розповідає про те, як поезія Пушкіна стала для неї джерелом натхнення та мудрості. Лист наповнений щирістю та поетичною ніжністю, а також відображає захоплення та повагу Анни до творчості великого поета.