Адвентисти сьомого дня продовжують вважати Міннеаполісічну Генеральну конференцію 1888 року одним із поворотних пунктів у розвитку адвентистського богослов'я. І до цього дня адвентисти все ще сперечаються про сенс і важливість цієї конференції. Матеріал, зібраний у книзі, допомагає побачити як історичні, і богословські принципи полеміки, що виникла під час Генеральної конференції. Особливе місце в книзі приділяється таким темам, як зв'язок вести 1888 з звісткою третього ангела і з «гучним кличем», значення завітів, загальне покаяння, прийняття або заперечення вісті Джоунса і Ваггонера і роль позиції Олени Уайт в сучасному розумінні вести 1888 року. На глибоке переконання автора, «ключова звістка, що пролунала в Міннеаполісі, була покликана звеличити Біблію, звеличити Ісуса і допомогти нам зрозуміти, що значить бути спасенним Ним», тому він щиро сподівається, що уважне читання цієї книги не лише збагатить читачів, а й спонукає до глибшого вивчення Слова Божого та осягнення великого Божественного задуму про спасіння людства.