У більшості детективів автор спочатку точно знає, чим вони закінчаться, і пише їх так, щоб підвести до запланованої кінцівки. Але рішення кримінологічних загадок у справжньому житті йде іншим шляхом - починаючись на початку і не знаючи кінця, спираючись лише на докази, справжній зміст яких спочатку невідомий. При написанні цього роману автор дотримувався того ж методу. Він не мав сюжету. Написавши перший розділ, він не знав, ні чому стався злочин, ні хто і як його скоїв. Потім спираючись на докази, які здавалися багатообіцяючими, і в міру написання роману, автор з'ясовував їхній зв'язок із злочином. Оповідання немов само собою підходило до розв'язки, про яку автор нічого не знав на самому початку. Читач-теоретик за бажання може закрити книгу після прочитання першого розділу і самостійно спробувати придумати розвиток подій. Цікаво, чи відповідатиме його версія тому, як розвинеться сюжет книги?