Іван Петрович Павлов (1889–1959) належав до майже забутої нині когорти старих більшовиків. Його спогади охоплюють період кінця ХГХ в. на початок 1950-х років. Це – сповідь непримиренного борця із самодержавством, «пересічного ленінської гвардії», підпільника, тюремного сидельця та політичного засланця. У той же час читач з перших вуст дізнається про настрої в діючій армії і в Петрограді в 1917, як і в якій обстановці в російській провінції в 1918 створювалися і діяли червона гвардія, органи ЧК, а потім і підрозділи РККА, що в 1920-і роки являв собою місцевий радянський апарат, як він розумів і проводив урядовий курс стосовно Російської православної церкви, до «непманів», пізніше – до селян-середняків і сільських «багатіїв»-кулаків, про атмосферу в правлячій партії в роки «великого терору», про повсякденне життя російської та радянської глибинки. Книга, вихід якої у світ приурочений до 110-ї річниці першої російської революції, призначена для фахівців-істориків, а також усіх, хто цікавиться історією Росії XX ст.