На дворі 1960 рік. Оліві Денаро п'ятнадцять. Вона живе в крихітному містечку на Сицилії і з раннього дитинства, завдяки нав'язливим нагадуванням матері, знає, що «Жінка – це глечик: хто розіб'є, той і купить». Але поки їй подобається вчитися, запам'ятовувати складні слова, гасати взапуски, потай змалювати в зошит фотографії кінозірок (навіть якщо на самі фільми вона сходити не може, оскільки «від них один вітер у голові»), разом із батьком блукати у пошуках равликів і кулятися з рогатки до тих, хто дошкуляє її друга Саро. А ось думки про майбутній «візит маркіза» їй зовсім не подобаються, адже з цього моменту доведеться забути про улюблені заняття і тільки захищатися від чоловічих домагань, щоб зберегти себе до шлюбу. Оліву змиритися з насильством, вона повстає проти несправедливості та відсутності вибору, сплативши величезну ціну за право сказати «ні». двозначності чужого бажання, яке одночасно лестить і лякає, особливо якщо воно нав'язане силою. Твір Ардоне досліджує жорстокість і відсталість соціальних ролей, що стосується всіх, включаючи і чоловіків. Якщо Оліва Денаро - героїня, яку неможливо забути, то її мовчазний батько, що дозволяє дівчині незважаючи на всю розгубленість і збентеження вирішувати свою долю самої, - одна з найзворушливіших чоловічих постатей у сучасній італійській літературі. «Не знаю, чи до душі мені весілля. Я тому і вулицею ношуся що є духу. Чоловіки – ті пихтять, як паровози, тільки з руками, які можуть мене торкнутися». Почуття провини та бажання свободи у творі пронизливої краси. Чарівна героїня, яку неможливо не полюбити. Відносини між батьком та дочкою описані з ніжністю та зворушливою глибиною.