Я помітив, що починає темніти. І на кілька секунд це було страшно — ніби це означало, що світ ламається, або закінчується, або в синцях, або щось гірше. Кілька секунд було дуже страшно, але потім я заспокоївся. Угорі хмари, освітлені місяцем, здавалися хвилястими, наче грудна клітка якоїсь велетенської істоти, що мене перетравлювала. І мені стало цікаво, чи напрямок, у якому я йшов, веде вниз до травної системи чи вгору з неї. Цікаво, яка це різниця. Над невеликою калюжею морозива на тротуарі ширяв жучок. Як світлячок, але це був не світлячок. І я міг наступити на нього і вбити його. Але я цього не зробив. Будь вдячним, маленький жучок. Бо в моєму світі ти лише маленький жучок.