Саша Чорний (1880–1932), знаменитий сатиричний поет, за одними оцінками — «безнадійний песиміст», за іншими — «дитяча душа». Якою була ця людина, яка створила уїдливу картину своєї епохи і раптом розгорнулася до протилежних жанрів? Що змушувало його кидатися від сатири – до лірики, від революційних маніфестів – до релігійного місіонерства, від отруйних політичних памфлетів – до віршів для дітей? Чому він пішов із процвітаючого журналу «Сатирикон»? Чому цурався людей, хоча до кола його спілкування входили Купрін, Аверченко, Горький, Чуковський, Маршак? Чому все життя шукав «вершину голу»? Як вийшло, що він пройшов усю Першу світову війну, а у вирішальні дні 1917-го опинився у Пскові, епіцентрі переломних для держави подій?.. Вікторія Міленко, кандидат філологічних наук, представляє на суд читачів першу спробу повного життєпису поета, де позначені творчі, та географічні віхи його шляху: Одеса, Біла Церква, Житомир, Петербург, Гейдельберг, Псков, Вільнюс, Берлін, Рим, Париж та нарешті Прованс — бажана йому «вершина гола». 16+