«Минулого разу його вбили за два кроки від Колодязя. Хто й за що?.. Він намагався пригадати подробиці, але пам'ять, ймовірно, непоправно пошкоджена внаслідок стільки смертей, що йшли одна за одною, замість повноцінної замальовки події видавала невнятку, більше схожу на уривки сну. , небо відсвічує фіолетовим. Криниця не ця, місцевість інша. Дерев немає, стирчать якісь стовпи чи колони. Нападаючих двоє, троє? Особи, одяг, екіпірування – все ніби гумкою стерли, до білих дірок. Мабуть, вони використали холодну зброю, було дуже боляче. Забризкана кров'ю трава з темними прожилками на довгому вузькому листі – єдине, що запам'яталося чітко. Прожилки візерунчасті, майже чорні на світло-зеленому фоні – абсолютно марна подробиця…»