Після влучення сутностей наших сучасників у тіла великого князя Михайла Олександровича та його секретаря Джонсона історія, як здавалося хлопцям, продовжувала йти так, як вони її знали. Що б наші сучасники не робили, але колесо історії продовжувало котитися згубною для них траєкторією. Все це змусило хлопців діяти більш наполегливо та агресивно. Якщо раніше молоді вчені намагалися дуже акуратно влазити в історичні процеси і якнайменше впливати на людей цього часу, то тепер усе змінилося. Вони самі стали людьми цього часу і просто робили все, щоб вижити та забезпечити щасливе майбутнє не лише для себе, а й для інших.