Пронизлива історія найвідомішого італійського в'язня Голокосту – про жах Аушвіца, втрату всієї родини та мандрівки у пошуках нового життя

1938 рік. Восьмирічний Самі Модіано з єврейської громади Родоса, окупованого військами Муссоліні, вперше дізнається, що він не такий, як усі: його виключають із школи і більше не дозволяють навчатися. Через кілька років острів переходить під контроль нацистів, і громаду депортують до Біркенау, найстрашнішого освенцимського табору смерті. Дванадцятирічний хлопчик має пережити розлуку з сестрою і бачити повільне згасання батька. І самому виживати в нелюдських умовах…

Переживши «марш смерті» і втікши з табору, Самі опиняється на лінії фронту з радянською армією. А потім пішки добирається до Італії – тільки щоб усвідомити, що в нього більше немає вдома: в концтаборному пеклі згинула майже вся єврейська громада Родосу… Через роки поневірянь та важкої праці він розуміє: єдиний спосіб примиритися зі своїм минулим – це пам'ятати. І говорити від імені тих, чиї голоси замовкли назавжди. «Саме для цього потрібна моя книга. Підтримувати пам'ять про тих, хто згинув у газових камерах та не витримав крижаних ночей в Аушвіці. Тепер я говорю за них».

––

«"Цього дня я ніби втратив невинність: вранці прокинувся ще дитиною, а спати ліг уже євреєм". Ось як Самі Модіано, який пережив Голокост, згадує той день, коли через расові закони його вигнали зі школи на Родосі. Це був лише перший крок до жаху. Фактично Самі був одним із 2500 євреїв громади Родосу, депортованих до Біркенау. І один з дуже небагатьох, хто вижив. "Чому я?" - запитує він знову через сімдесят років. Єдина відповідь – щоб розповісти. Щоб не забути". – Corriere de la SeraУ форматі PDF A4 збережено видавничий макет книги.