Селяни виявилися хорошими хлопцями, ось тільки їхнє прагнення налагодити моє особисте життя трохи нервувало Мою Світлість. Вони дружно намагалися підсовувати мені хлопців, ну, добре б ще хлопці були як хлопці, бо хлопчаків тягали, без сліз не глянеш. Терпіла я, терпіла, а потім влаштувала всім рознос. Кричала хвилин тридцять, пояснюючи різницю між хлопцем і дорослим чоловіком. Зрозуміли. Пацанів підкладати перестали, зате почали тягати все інше. То вампіра якогось зв'язаного й переляканого притягли, виловили, мовляв, недалеко від села, то дідька, ошаленого від такої уваги, то взагалі русалку! І як тільки доперли, розуму не прикладу. Ну, як доперли, так і назад понесли, а от я щоранку прокидалася з думкою, кого мені підсунуть сьогодні дбайливі піддані…