Коли Памелі Друкерман виповнилося сорок, вона помітила, що втратила іронічне ставлення до свого одягу, що тепер обирає ресторани без гучної музики, віддає перевагу «крутій компанії» товариству «своїх» людей, що батьки припинили спроби вплинути на неї, а паризькі. офіціанти перейшли у зверненні до неї на трохи дратівливе «мадам» замість милого її серцю «мадемуазель» ... Памела вирішила дослідити цю незвідану зону «між молодими і не зовсім молодими» і з властивими їй спостережливістю, дотепністю, сміливістю і щирістю веде читача свій досвід емоційних та фізичних змін середнього віку, показуючи, як вони впливають на відносини з іншими та самим собою. «Дорослих не буває» – частково відверті мемуари, частково цікаве дослідження повсякденного життя.