У 1995 році Жан-Домінік Бобі був головним редактором французької Elle, батько двох маленьких дітей, 44-річний чоловік, якого знають і люблять за його дотепність, стиль і пристрасний підхід до життя. До кінця року він також став жертвою рідкісного виду інсульту стовбура мозку. Після 20 днів коми Бобі прокинувся в організмі, який практично перестав працювати: функціонувало лише його ліве око, яке дозволяло йому бачити та, моргаючи ним, дати зрозуміти, що його розум не порушений. Майже дивовижним чином він невдовзі зміг висловлюватися з найрізноманітнішими деталями: диктував слово за словом, кліпав, щоб вибрати кожну літеру, у той час як алфавіт повторювався йому повільно, знову і знову. Таким же чином він зміг написати цю надзвичайну книгу. По черзі то задумливий, то пустотливий, то злий, то дотепний, Бобі є свідченням своєї рішучості жити так само повно у своєму розумі, як він міг жити у своєму тілі. Він розповідає про радість і глибокий сум від того, що бачить своїх дітей і чує по телефону голос свого старого батька. У магічних послідовностях він уявляє, що подорожує в інші місця та часи та лежить поруч із жінкою, яку кохає. Харчуючись лише внутрішньовенно, він уявляє, як готує та куштує повний смак чудових страв. Знову і знову він повертається до «невичерпного резервуару відчуттів», зберігаючи зв’язок із собою та життям навколо нього. Жан-Домінік Бобі помер через два дні після публікації французькою мовою «Водолазний дзвін і метелик». Ця книга — свідчення надовго. до свого життя. Визнання «Водолазний дзвін і метелик» Жана-Домініка Бобі

«Речення злітають, не обтяжені жалем до себе чи відчаєм, а хід коротких ліричних розділів починає нагадувати удари крил».— The New Yorker

«Чудове свідчення незнищенного «я», духу, який наполягає на собі настільки затято, що зрештою виходить за межі в'язниці тіла» — Франсін Проз. , Newsday. Справжньою славою тут є сам Баубі, чий дух знову і знову утверджується в словах, які його пережили».— Miami Herald

«Прочитати цю надзвичайну з оповідей означає відкрити для себе світло всередині мужньої людини. розум…. Незрівнянно».— Шервін Б. Нуланд, доктор медичних наук.

«Зачаровує».— Newsweek

«Прочитайте цю книгу і знову закохайтесь у життя…. Проза… легка, як найжвавіший гумор, гостра, як аромат абрикосів, що готуються, енергійна, як крок молодого чоловіка, який вирушає на перше побачення», — Едмунд Вайт