Книга досить дивна, а точніше, доля головгера. Можливо, що дорогоцінні заклепочники і мімокрокодили трохи роздухаряться, чим би вони не тішилися. Знову нагадаю головну умову (такий собі постулат) книг мархузіанського штибу. Деміург лише один, а інші вправі лише терпіти моє авторське свавілля собі на радість. Терпіте і терпимі будете! За сюжетом особистість сучасника впровадиться в людину 19 століття. Главгер спробує устаканитися в ті часи, а може й чогось корисного навоює. Ось тільки шлях далекий географічно: з південної Каліфорнії до Росії через Балкани. Так, самому дивно і спробую десь спрямувати, хай і порушивши правила руху. Зрештою, правильні правил дорожнього руху для правильних авторів писані. А неправильні вільні дуріти як лівій п'яті закортить — інтернет все стерпить. Навіть «кави» середнього роду (заради більшої цивілізованості ровесників та шанувальників Грети Тунберг).