Зміст книги заснований на реальних подіях, що відбувалися у різних школах та у різних сім'ях одного міста протягом одного року. Автор відмовилася від ідеї висловити поіменну подяку тим педагогам, які поділилися з нею фактами та роздумами, щоб не спричинити гнів їх вищих начальників. Довгий батьківський і короткий учительський досвід автора теж знайшов свій відбиток у тексті. Дитячі переживання, описані у книзі, також реальні. Школа була і залишається кривим дзеркалом суспільства, і те, що в соціумі відбувається повільно і неявно, у школі відбивається гротескно та вибухово. Особливо тепер, коли в ході реформи освіти запопадливі чиновники намагаються виконати два завдання, що суперечать один одному: привести школу у відповідність до вимог постіндустріальної епохи і... обрізати її під корінець через брак фінансування. І на цьому фоні вічний трикутник: діти-батьки-вчителі – все більше загострює болючі кути своїх завжди непростих стосунків.