У 19 років Гюнтер Хальм став наймолодшим кавалером Лицарського Хреста та першим рядовим Панцерваффе, удостоєним цієї вищої бойової нагороди, яку йому вручив особисто генерал-фельдмаршал Роммель, який відзначив «безприкладну особисту мужність» юного солдата. Воюючи в Африканському корпусі навідником на трофейному радянському 76-мм гарматі, Хайм в одному бою спалив 9 британських танків (вісім "Валентайнів" та командирську "Матільду"), фактично вирішивши результат битви під Ель-Аламейном. Навіть самі англійці тоді визнали нищівний розгром своєї танкової бригади, яка була знищена в повному складі неймовірно влучним вогнем німецької ПТО і панцерів. «Ми безперервно вели вогонь — один постріл за іншим. Діяли ми холоднокровно, як заведені, не відчуваючи жодного страху. Британські танки мають вузький огляд, і вони не відразу визначили, звідки ми стріляємо. Але коли визначили, то й почалося! Відразу кілька снарядів прошили броню щитка зброї. Заряджаючий заволав, стікаючи кров'ю. І знову пряме попадання в щиток, через кілька секунд ще одне. Але ми й уваги на них не звернули — як ні в чому не бувало, продовжували вести вогонь. І тут ледве я відсахнувся від оптики, як повз мене просвистів зірваний приціл. Незначна частка секунди вирішила, жити мені чи загинути. Я відчував липку теплу кров на обличчі і, обмацавши голову, переконався, що в черепі застрягли осколки. Один з них так і досі сидить у мене під черепною кісткою…» Крім Ель-Аламейна, автору довелося битися і під Тобруком, і в Нормандії. Ця книга — «окопна правда» Panzer Metzger'a (дослівно: «танковий м'ясник» — фронтове прізвисько найрезультативніших німецьких протитанкістів), який заслужив на славу кращого «Вбивці танків».