Ми не бачили своїх творців і не знаємо, звідки вони. Ми взагалі до ладу нічого не знаємо. Двадцять чотири роки тому прокинувся перший із нас, а потім і решта сім тисяч. Ми вже друге покоління, що живе на цій землі і не знає подробиць. Той світ, який був довірений нам, має дуже мало квітів, і головний його – сірий. Ми бачимо сірий на цій планеті скрізь за межами нашої станції. Ми можемо вільно дихати, тільки перебуваючи на самій станції, і навіть здатність нормально ходити є у нас теж на нашій станції. А за її межами ми загинемо без скафандрів, а наша здатність пересуватися перетворюється на легкі стрибки по поверхні. ***Станція на темній стороні Місяця, де люди прокинулися після кріосну, не розуміючи ні де вони знаходяться, ні що їм робити.