У прози Каріне Арутюнової немає початку і немає кінця: ми весь час знаходимося в центрі подій, які одночасно відбуваються у кількох вимірах. З київського Подолу 70-х ми потрапляємо до Тель-Авіву 90-х і зустрічаємо там тих самих знайомих персонажів – євреїв та вірмен, росіян та українців. Всі вони назавжди закарбувалися в моментальній пам'яті оповідачки, що плете свої історії зі спритністю Шехерезади. Цю книгу можна відкрити будь-де і читати, милуючись деталями і розгадуючи сенси, як розглядають мініатюри. Східна орнаментальність служить автору прийомом для відтворення чиїхось давно зіграних – або незіграних – партій. Глибинна, справжня сутність речей і людей проростає з розірваних спогадів і вишиковується в химерний ланцюг картин, подібних до сновидінь. Каріне Арутюнова - це голос з нової російської літератури, не пострадянської і не російської. Єврейка по матері та вірменка по батькові, яка виросла в Києві і прожила багато років в Ізраїлі, вона має бачення, що проникне етнічні, політичні та географічні перегородки. Михайло Крутиков, професор славістики та іудаїки, США