Перша книга автобіографічного циклу «Людина та історія», де автор розглядає власне життя в контексті історії нашої країни, що складається з окремих людських доль, історій сімей та народів, що зливаються немов струмки в потужний потік багатоводної річки.Народжений напередодні Великої Вітчизняної війни у селі Тикалі на Смоленщині, автор почав життя у самому пеклі війни, на окупованій території. Багато води витекло з тих пір, але спогади не зникають у минулому, не втрачають яскравості. Пронизливі та трепетні, вони дарують тепло та відчуття того, що будь-яке повернення назад, у минуле, це вже повернення додому. А вдома не може бути погано, навіть якщо йде війна. Трагізм часу згладжений дитячим поглядом, у повісті видно деяку відстороненість від самих військових дій, точних імен та подій. Але при цьому все цілком зрозуміло. Ця обставина надає історії достовірності, адже наш герой дуже малий, щоб давати серйозні оцінки світу навколо. Хлопчик просто не розуміє, як можна жити по-іншому, адже він народився всього за два місяці до війни. , лоскочучи собі нерви. Тут же діти війни освоюють ази арифметики, навчаючись рахувати патрони в ріжках, дисках та обоймах. Тут же осягали й грамоту. Написи на бортах машин, речах, розпізнавальні знаки, листівки - найперші букварі для дітей в ті роки. Військове дитинство виховало особливі якості в людях того часу. Герой книги не став винятком. Технічна кмітливість, кмітливість, загострений інстинкт самозбереження привели його до перших кроків по дорозі пізнання та творчості. У книзі вдалося зберегти самобутність повоєнного сільського життя, яскраві образи односельців, цікаві деталі побуту тих часів.