«В прикрашеному квітами та світлими тканинами спокої Діви чекали нареченого. Їх було десять, вони були юні і прекрасні, і були серед них Мудрі діви, і були Нерозумні. Вечір відгорів і згас, як гасне в небі щовечора. Дихання темно-синього холоду простяглося над землею, і далекі, вічні зірки розпочали свій повільний хоровод. Діви приготували все, що треба було для шлюбного бенкету, і сіли за стіл. Одне місце серед них було порожнім, то було місце для Жениха, якого чекали, але якого ще не було тут…»