«Він приходив, зачаровував, і наставало щастя» — так згадував Пабло Неруда про найзнаменитішого поета Іспанії Федеріко Гарсіа Лорка. Його легкокрила поезія здавалася нескінченно далекою від сумбурів та катастроф двадцятого сторіччя. Навіть у пізніх сюрреалістичних віршах Лорка поставав як би жителем іншої планети. Однак у його милозвучних казкових піснях приховано звучали сумні голоси сучасності, до яких автор не міг залишатися байдужим. І трагічна смерть поета під кулями франкістських солдатів, можливо, була передбачена в його віршах: «Є кораблі, що тільки й чекають необережного погляду, щоб спокійно піти під воду». Частина друкується російською мовою вперше. У форматі PDF A4 збережено видавничий дизайн.