Роман охоплює період з 1958 року, коли у пресі вперше з'явилися вірші Руслана Кірєєва, по 2007-й, у якому було завершено цю книгу. У ній на широкому суспільно-політичному фоні відображені події особистого та творчого життя автора, більшість із яких знайшли відображення у його художніх творах. Тепер із їхніх героїв знято маски, і вони (вірніше, їхні прототипи) представлені перед читачами такими, якими були у реальному житті, під своїми власними іменами. Щороку присвячений окремий розділ, який закінчується «великим планом». Це – свого роду портрети письменників, із якими доля зводила Кірєєва протягом півстоліття. Катаєв і Рубцов, Свєтлов і Лакшин, Солженіцин і Євтушенко, Астаф'єв і Розов, Маканін і Михалков, Кім і Залигін… Але головний герой «роману без масок» – це сам автор, який написав безпрецедентну за відвертістю та нещадністю до себе сповідь.