Герої нового роману відомого письменника-мариніста Миколи Андрійовича Черкашина, грунтованого на його похідних щоденниках, - офіцери-підводники Червонопрапорного Північного флоту. Все, що було у них по життю, - це їх підводні човни і їх жінки. Все, що вони уміли робити, - це стріляти торпедами з-під води і любити. Любити жадібно, зухвало, самозабутньо. Але найголовніше - усі вони були смертниками, хоча самі ніколи не вимовляли цього жахливого слова вголос. Але кожен з них знав це, намагався не думати про це, не вірити в це, забути про це. Нерозбавлений спирт - "шило" - або поступлива жіноча плоть лише на якийсь час рятували їх від цього невідступного грізного слова-клейма, слова-року. Врешті-решт вони звикалися з ним, як звикали до свого небезпечного ремесла - вишукувати під водою і топити чужі підводні човни.