Коли у 1928 році юний Карл фон Кунов завербувався до Рейхсверу, він не міг навіть уявити фінал своєї військової кар'єри. Термін дії його 12-річного контракту спливав восени 39-го — проте демобілізації молодому Spieβ'у (фельдфебелю) довелося чекати ще довгих п'ять років: фон Кунов пройшов через чотири фронти, брав участь у Польській та Французькій кампаніях, готувався до десанта на Британські острови та воював проти союзників у Західній Європі. Але найважчими, найстрашнішими та найкривавішими були три роки на Східному фронті. 1941 року дивізії, в яких йому довелося служити, наступали в Молдавії і проламували «Лінію Сталіна» в Україні, 42-го — рвалися на Кавказ і бігли звідти, 43-го — стікали кров'ю на Міусі та Дніпрі… Про все це , про побачене і пережите фон Кунов розповів у своїх унікальних мемуарах, особливо цінних тому, що автор, що піднявся від комвзводу до командира полку, бачив війну і з передової, і з тилових штабів, знав і «солдатську», і «генеральську» правду краще за інших розумів, чого варте життя і смерть на Східному фронті.