Влітку 1941 року у складі Вермахту і військ СС до Радянського Союзу вторглися так звані національні легіони фюрера — десятки тисяч голландських, датських, норвезьких, шведських, бельгійських і французьких freiwiligen (добровольців), одурманених нацистською пропагандою серед них був і автор цієї книги, голландець Хендрік Фертен, який добровільно вступив у війська СС і воював на Східному фронті — спочатку в 5-й танковій дивізії СС «Вікінг», потім у голландському полку СС «Беслейн» — з 1941 і до останніх днів війни (гарнізон фортеці Бреслау, в обороні якої брав участь Фертен, склав зброю лише 6 травня 1941). Ці мемуари — «окопна правда» по-есесівськи, жорстока розповідь про жахіття війни та загиблих товаришів, про бої та походи, перемоги та поразки, про життя та смерть на Східному фронті. Особливий інтерес представляє свідчення добровольця СС у тому, як відбирали і готували солдатів для «кишенькової армії Гіммлера». Ці «політичні солдати» виявили себе у битвах із Червоною Армією як відчайдушні, вмілі та абсолютно безжальні бійці. На відміну від німців ті з них, хто вижив на війні, не розкаялися досі. «демократична Європа» не тільки покірно здалася Гітлеру, не тільки охоче працювала на Вермахт, а й брала активну участь у «хрестовому поході на Схід»: не секрет, що чисельність західноєвропейських добровольців, які воювали у Вермахті та Ваффен-СС, перевершувала чисельність бійців Опору.