У книзі розкрито ідеологічну значущість та місце біосоціальної проблеми у розвитку психологічної науки, роль соціального замовлення в її постановці. Показано, що спочатку у психології має місце протистояння двох підходів до біосоціальної проблеми: а) розмивання меж біології та культури, розуміння культури як надбудови, що надає специфіки проявів біологічної основи; б) розгляд культури як фактора, що протистоїть біологічній детермінації поведінки. В епоху глобалізації фокус біосоціальної проблеми змістився з відносною значимістю факторів середовища та спадковості у формуванні особистості на макроконтекст взаємодії культур у глобальному світі. У становленні глобальної психологічної науки першу традицію продовжує пошук "універсальної" психології з опорою на положення про визначальне значення біологічного, видового фактора в людській психіці. У книзі обґрунтовується необхідність активної участі у дискурсі глобальної науки напрямів, які розробляють другий підхід, що заперечує провідне значення біологічного чинника. Показано, що у російської психології є відповідні теоретикометодологічні розробки, недостатньо відомі поза Росії. Обговорюються проблеми та перспективи повноцінної участі російської психології у формуванні глобальної науки.