Назва книги продиктована особистим ставленням до порівняно невеликого, але дуже значущого періоду роботи автора у таборах МВС СРСР. На схилі своїх років важко хвора людина ділиться спогадами про ту величезну роль, яку зіграла робота в так званому ГУЛАГу у його великому та тривалому житті. Це розповіді про те, що, незважаючи на проблеми зі здоров'ям протягом усього життя і на те, що не раз заглядав в обличчя смерті, він вважає себе щасливою людиною, тому що він виховувався у найкращих традиціях радянського села і йому все життя щастило на добрих. людей.