Народився в Наблусі (Самарія), добре знав як античних філософів, так і іудейський Закон. У пошуках істини звернувся до християнства в Ефесі. Після цього вирушив до Риму для проповіді, де відкрив свою філософську школу. Деякі автобіографічні відомості він навів у «Діалозі з Трифоном іудеєм», присвяченому розкриттю істини християнського благовістя, спираючись на свідчення Старого Завіту. Йому ж належать дві апології, перша імператору Антоніну Пію, друга Марку Аврелію. Там вперше з'являється ідея, що для язичників саме філософія була попередницею християнства. Цікаво, що в його апологіях містяться відомості про прийняті на той час практик Хрещення та Євхаристії. Йому приписують також анонімне «Послання до Діогнету». Згадують, що він написав ще велику працю проти гностиків, т.з. «Синтагму». Близько 165 року він вступив у диспут із Кресцентом - філософом школи кініків, який і доніс про християнство Іустина владі. Заарештований він сповідав свою віру і зазнав мученицької смерті.