«…Я відійшла ще на крок до парапету і запустила руку в сумочку, вишукуючи хустинку. У цю секунду заревів мотор, як мені здалося, прямо переді мною. Нагадаю, що світло, що йде від клубу, світило мені в очі, так що видно мені було погано. Керуючись більше слухом, ніж зором, я відскочила вліво і побачила, як прямо на мене мчить величезний джип. Довелося стрибнути ще раз, потім ще. Я втиснулася в стіну старовинної кам'яної альтанки, яка опинилась на дорозі. Джип розвернувся саме на тому місці, де я стояла за два кроки до цього, і не перекинувся, хоча я йому того й побажала, вибач боже. Як мені здалося, слизький, тьмяно блискучий у власній тіні борт джипа мало не торкнувся мене. Враження було неприємне…»