Чезар Павезе, поряд з Діно Буццаті, Луїджі Малербой та Італо Кальвіно, по праву вважається одним із стовпів італійської літератури XX століття. Літературна спадщина Павезі невелика, але кожна його книга — явище, причому дуже своєрідне, і часом практично неможливо визначити його жанрову приналежність. «Будинок на пагорбі». Об'єднують їх не герої, а дві сторони одного поняття: ізоляція та самоізоляція від суспільства, що завжди вважалося найцікавішим психологічним феноменом, оскільки вони протистоять основному людському інстинкту – кохання. З вирішенням цієї найскладнішої дилеми Павезе справляється блискуче — його герої, пройшовши через усі випробування на шляху до вірних рішень, знаходять спокій і мир із самими собою та з людьми, що їх оточують. Російською мовою публікується вперше.