Минуло тридцять років з початку апокаліпсису і п'ятнадцять – з убивства роботом останньої людини. Люди вимерли як біологічний вигляд. Усі чоловіки, жінки та діти були ліквідовані під час повстання машин, колись створених, щоб їм служити. Майже весь світ поділений між двома Єдиними Світовими Розумами, суперкомп'ютерами-вулями, що містять колективні свідомості та пам'ять мільйонів роботів. ЄМР ведуть між собою постійну війну за ресурси. Але є ще машини, які зберегли індивідуальність та уникають завантаження на сервери ЄМР. Вони безстрашно блукають світом Пустоші – цивілізацією ІІ-ізгоїв. Один з таких роботів, Ніжко, полює на інші машини заради необхідних деталей. Навіть її, робота, позбавленого людських емоцій, продовжують переслідувати почуття провини та спогади про знищення людства. З подорожжю Ніжинки Морем Іржі, території, що раніше називалася Середнім Заходом і перетвореною на цвинтар машин, пов'язана надія на припинення безглуздих воєн і повернення добрих старих часів.