Аристотель писав: «Любити значить бажати кому-небудь того, що вважаєш благом, заради нього, тобто цієї людини, а не заради самої себе, і старатися по мірі сил доставляти йому ці блага». Любов по Фрейду зводиться до первісної сексуальності, що є одним з основних стимулів розвитку людини, це якесь ірраціональне поняття, з якого виключено духовне начало. У своїх віршах автор намагається знайти істину, яка, як відомо, знаходиться десь посередині.