Здрастуйте, любий мій, читачу! «Просторіччя — слова, висловлювання, граматичні форми та конструкції, поширені в нелітературній розмовній мові, властиві малоосвіченим носіям мови і які явно відхиляються від існуючих літературних мовних норм. Носієм просторіччя є неосвічене та напівосвічене міське населення…» так про одну з форм російської мови йдеться у Вікіпедії. Мені, звичайній російській людині, яка з дитинства чула і говорила ці самі просторічні слова, дуже захотілося спростувати твердження, що «просторкова лексика — є слова зі стилістично зниженим, грубим і навіть вульгарним відтінком». Мені захотілося показати красу цього «не характерного для книжкового, зразкового мовлення», мови, його унікальні літературні можливості, його неповторну ніжність і первозданну чистоту, що збереглася. Використання великої кількості застарілих слов'янських і давньоруських слів, синонімів, і просторічних виразів надає цьому твору неповторної самобутності мови та мальовничості. Наприкінці тексту наведено значення застарілих слів, що вживаються у творі. З повагою, Олена Асєєва. Ця книга незвичайна і унікальна, оскільки написана з використанням великої кількості застарілих слов'янських та давньоруських слів, синонімів, які надають роману неповторної самобутності мови та мальовничості. Твор буде цікавим для всіх любителів казкових оповідань, бо основою її служать вірування, традиції, міфи та легенди древніх слов'ян.