«…За спиною лейтенанта раптом жорстко прошелестіли мережива: — Що завгодно пану лейтенанту? Кемпке обернувся: перед ним стояла красуня кельнерша з опуклими грудьми. Губи її трепетно посміхалися, а очі (ах, які це були очі!) залишалися трохи сумні. — Кава, — сказав Кемпке. – З коньяком, звісно. І прошу подати корзиночок марципан, якщо це не ускладнить вас. - Для німецьких доблесних офіцерів, - була приємна відповідь, - у нас є і марципани. А для брудних російських свиней був тільки оселедець з огірками та горілка з пивом.– О! - вигукнув Кемпке. – Фрейлейн сердитий на росіян?…»