Що таке отаманщина? Чому в колишній Російській імперії в ході громадянської війни 1917–1922 років виникли десятки і сотні отаманів, які не підкорялися ніякій владі, а творили власну владу, спираючись на збройне насильство? Як отаманщина сприймалася основними протиборчими сторонами, червоними та білими і як вони з нею боролися? Відомий історик і письменник Борис Соколов спробує відповісти на ці та інші питання на прикладі біографій деяких найбільш відомих отаманів – «червоних отаманів» Бориса Думенка та Філіпа Миронова, «білих» отаманів Григорія Семенова та барона Романа Унгерна та «зелених» отаманів Нестора Зелений. Усі отамани спиралися на селянсько-козацькі маси, які не бажали воювати далеко від своїх хат та городів. Тому всі отамани діяли, як правило, у певній місцевості, звідки черпали свої основні сили. Але, в той же час, у локальній обмеженості була і їхня слабкість, яка в кінцевому рахунку і обернулася їхньою поразкою у боротьбі з Червоною Армією.